Зимонька-зима
Білими пелюстками заіскрився сніг,
Ватяними згустками на подвір’я ліг.
Сад, мов диво-музика, аж тамує біль
Ця ніким не тронута біла заметіль.
Стишу крок, замріяно в казку задивлюсь,
В білий пух, розвіяний, думкою втоплюсь,
Захлинусь побаченим, з місця не ступну,
Мріями збагачений, в заметіль пірну.
Захмелію казкою зимної пори,
Вірами, надіями ріки розцвіли,
Віхола-метелиця стан мій обійма,
Сніг в замети стелиться – зимонька-зима.
Сипле, сипле сніг, Криє переліг,
Білим килимом лягає Аж під наш поріг.
Легкий білий пух, Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала Стужі й завірюх.
Тишина кругом. Спи спокійним сном.
